В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає й шанує людство.
Щорічно в березні ми знову згадуємо ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія розлита повсюдно, вона в наших краєвидах і в наших піснях, у глибинних, найзаповітніших помислах кожного, чий дух здатен pозвиватись.
207 років минуло з дня народження поета, проте й нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої жагучої любові до свого народу, своєї землі. Пошана й вдячність наповнюють наші серця.
Чому так багато сказано про Тараса Шевченка? Справа в тому, що саме із Шевченка бере відлік не лише нова українська література, а й українська літературна мова з її граматичною структурою та лексикою. Тарас Григорович першим підняв тему пригнічення українських селян, хабарництва у владі, сваволі сильних світу цього – теми, про які до Шевченка говорити не було прийнято. І саме від Шевченка наша національна спільнота вперше отримала повідомлення: чужих нещасть не буває, байдужість – це гріх, страшніший за сваволю, а свобода здобувається в боротьбі.
Цьогоріч заходи щодо вшанування пам’яті видатного українського поета й художника в ДЗ «Луганський державний медичний університет» проводилися дистанційно.
Студенти І курсу, викладачі та співробітники кафедри іноземних мов з латинською та українською мовами підготували відео, на яких читали поезії Тараса Шевченка, озвучували цікаві факти з його життя, крилаті вислови з творів письменника, які не втрачають своєї актуальності й донині. Відгукнувся прочитати поезію Великого Кобзаря «Не завидуй багатому» українською й англійською мовами студент 4 курсу з Індії Сахо Сіршенду Секхар.
Щира дяка за підготовку відеоматеріалів студентам Владиславові Гребінюку, Юлії Захаровій, Катерині Зоріній, Кирилові Кайді, Володимирові Князю, Олександрі Кучеренко, Катерині Лисенко, Анастасії Ляш, Ірині Мардус, Діані Наумовій, Сахо Сіршенду Секхарові, Анні Тєтєрєвій, Вікторії Халаімовій. Ваші оригінальні трактування поезій та свіже подання біографічних даних не лише засвідчує ваш щирий інтерес до поширення української культури, а й надихає на творчі звершення всіх членів нашої великої ЛДМУ-спільноти.
Як «немає другого Дніпра», так і немає такого українця, який не знав би напам’ять жодного вірша Тараса Шевченка.
Великий Кобзар не має собі рівних у світовій літературі. Його називають провісником нового життя, народним пророком, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається з покоління в покоління, від роду до роду.
Шевченка не можна осягнути. Шевченка можна лише відкривати для себе. Знову і знову!
Кафедра іноземних мов з латинською та українською мовами