Кобзарю, знов до тебе я приходжу,
бо ти для мене совість і закон
(Ліна Костенко)
Минають роки, а Тарас Шевченко залишається в пам’яті нащадків. 9 березня все прогресивне людство вшановує пам'ять Великого Кобзаря, який став символом боротьби за Україну, бо Шевченко – це Україна, а Україна – це Шевченко.
Великий Тарас залишив велику творчу спадщину. Цьогоріч кафедра мовної підготовки та соціально-гуманітарних наук разом зі здобувачами вищої освіти вже традиційно долучилися до святкування роковин й провела Тиждень пам’яті Великого Кобзаря.
Протягом тижня щодня (очно та дистанційно) здобувачі декламували пророчі слова всесвітньо відомого Тараса Шевченка, рядки з поезій якого й зараз ріжуть очі й слух нашим ворогам.
Університетська спільнота відвідала виставу «Та не однаково мені …» Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру.
У день народження поета в поетичній вітальні кафедри мовної підготовки та соціально-гуманітарних наук сплетінням поезії, музики та кінематографу вшанували пам’ять видатного сина України. Рефрен зустрічі – «Думи мої, думи…» – об’єднав учасників навколо поетичної спадщини невмирущого Тараса, дав змогу знову зануритися в глибину його пророчих і сучасних слів. Раптова тривога змусила завершити розпочату в затишній вітальні зустріч у бомбосховищі.
Як «немає другого Дніпра», так і немає такого українця, який не знав би напам’ять жодного вірша Тараса Шевченка. Шевченко – це провісник нового життя, він залишив нам духовний заповіт, що передається з покоління в покоління, від роду до роду.
Шевченка не можна осягнути. Шевченка можна лише відкривати для себе. Знову і знову!
Більше фотографій з заходу ви можете побачити тут: Google Photo