| Кафедра травматології та ортопедії |
Кафедра ортопедії та травматології створена в 1960 році, а через кілька років була посилена курсом військово-польової хірургії.
Викладацький склад формувався з випускників аспірантури, лікарів, співробітників НДІ, старших лаборантів.
Доцентами в різні роки стали: Михайленко Іван Михайлович, Івченко Валерій Костянтинович, Меженський Петро Семенович (фото 7), Швець Олексій Іванович, Івченко Валерій Костянтинович, Родічкін Володимир Олександрович (фото 8), Гаврилов Іван Іванович, Самойленко Олександр Анатолійович (фото 9), Івченко Дмитро Валерійович (фото 10).
Більше ніж 20 років на кафедрі працює ст. лаборант Бєлокурова Т.В. – сумлінний, грамотний, ініціативний співробітник (фото 14).
В кінці 60-х, за ініціативою проф.. М.І.Синіло, була споруджена прибудова до наявної будівлі. Відділення одержало просторий зал ЛФК, басейн для підводного масажу і витяжіння, кімнату фізіолікування, маніпуляційну, їдальню для хворих. Співробітники кафедри обладнали зал військово-польової хірургії, додаткову учбову кімнату, фотолабораторію.
80-і роки пам΄ятні енергійним розвитком хірургії хребта (А.Ф.Грабовий, О.І.Швець, Г.І.Фадєєв), удосконаленням обробки кісткових гомотрансплантатів (демінералізований кістковий матрикс), першими кроками в області ендопротезування, застосуванням лікувальних блокад.
Тематика наукових досліджень співробітників кафедри залежала від багатьох факторів: стану матеріально-технічної бази установи, тенденцій розвитку науки в країні, індивідуальних якостей керівника і т. інш. В період становлення кафедри (60-і роки) проф. М.І.Синіло зупинив свій вибір на статистичному аналізі травматизму, віддалених результатів лікування травм, інвалідності, цьому була присвячена серія дисертаційних робіт (Г.Є.Дудко, І.М.Михайленко, П.С.Меженський, В.А.Савенко, В.Д.Макаров). Далі намітився своєрідний «розкид» тематики. Були виконані роботи з проблем лікування відкритих переломів (В.К.Івченко), ушкоджень проксимального відділу плеча (В.О.Родічкін), неускладнених переломів хребта (О.І.Швець, О.А.Самойленко), з використання аутодерми при відновленні зв΄язок (І.І.Гаврилов). В останні 15-20 років увагу кафедри стали привертати проблеми регенерації кісткової тканини і заміщення кісткових дефектів. Були з успіхом захищені дисертації з пункційного лікування кісткових кіст з наповненням порожнини дефекту демінералізованою кістковою тирсою (В.К.Івченко, докторська), керамічним гідроксилапатитом (В.В.Головченко, А.В.Івченко, А.М.Скоробогатов, кандидатські). Останнім часом ведеться пошук по розширенню і заглибленню цієї тематики. Актуальність і перспективність цього напрямку наукових досліджень була доведена успішним захистом докторської дисертації Івченка Д.В. «Реконструктивно-відновні операції при пухлиноподібних захворюваннях та доброякісних пухлинах кісток із використанням біологічної гідроксиапатитної кераміки, легованої мікроелементами» (2010 р.). Успішною була також винахідницька та раціоналізаторська діяльність, окремі результати якої високо оцінювались компетентними комісіями. Так, наприклад, фіксатор хребта (Г.І.Фадєєв, 1982) був удостоєний срібної медалі ВДНГ СРСР, В.К.Івченко (1983 р.) на ВДНГ УРСР одержав диплом ІІІ ступеня за апарат для магнітотерапії, О.І.Швець (1985 р.) - бронзову медаль за пристрій для вправлення хребців (ВДНГ СРСР), В.О.Родічкін (1986 р. – ВДНГ СРСР) – срібну медаль за апарат для механотерапії, диплом І ступеня за ендопротез плечового суглоба, а також диплом Лейпцизької ярмарки (1988 р.) за набір для ендопротезування плечового суглоба. О.І.Швець і А.Ф.Грабовий були удостоєні бронзової медалі за набір інструментів для операцій на хребті (1986 р., ВДНГ СРСР). З моменту організації кафедри по цей час співробітниками підготовлені та захищені 4 докторські та 18 кандидатських дисертацій, видано 9 монографій, опубліковано понад 1200 друкованих робіт, одержано 67 авторських свідоцтв на винаходи.
За нашого часу на кафедрі поряд з відомими вченими працюють молоді співробітники з великим науковим і клінічним потенціалом (фото 15).  |
Першим завідувачем кафедри став професор М.М.Янов (фото 1), спеціаліст з кістково-суглобового туберкульозу. В становленні кафедри брали участь асистенти: Г.Г.Вертелецький, Ф.Я.Якунін, І.М.Михайленко. Колектив кафедри зразу ж став природним генератором нових ідей, провідником досягнень світової та вітчизняної науки, техніки, кузнею науково-педагогічних кадрів, науково-методичним центром з питань підвищення кваліфікації лікарів області за спеціальністю.
У 80-ті роки кафедра перейшла у нову будову обласної лікарні для дорослих, залишивши за собою право проводити окремі заняття в ортопедо-травматологічному відділенні обласної дитячої клінічної лікарні. Трохи раніше була також освоєна база 9 міської лікарні. В результаті на цей час кафедра має 8 учбових кімнат, лекційний зал на 50 посадкових місць, комп΄ютерний клас, кабінет завідувача,допоміжні приміщення. На всіх етапах свого розвитку кафедра приділяла увагу естетичному оформленню службових приміщень.
Повсякденна робота зі студентами, інтернами і курсантами немислима без технічного та методичного забезпечення. Особливі труднощі припали на долю співробітників кафедри в роки її становлення. Фактично все починалося з нуля. Навчальні таблиці виготовлялись кустарним способом. Крок за кроком створювались комплекти навчальних рентгенограм, муляжів, гіпсових зліпків. Наступними сходинками зростання були набори навчальних таблиць, надрукованих у типографіях, діафільми, слайди, кіно- і відеофільми, кодограми і, нарешті, комп΄ютерні технології. В питаннях оснащення наочними посібниками колектив кафедри прагнув йти в ногу з часом.
Методика викладання постійно вдосконалювалась, що знаходило відображення в методичних розробках лекцій, семінарів, практичних занять. Оскільки окремі положення в стратегії викладання в масштабах країни змінювались з періодичністю в 5-7 років, то синхронно з цим перероблялись і комплекти методичних розробок, об’єм яких коливався в межах від 3-4 до 20-30 сторінок машинопису.
На початку ХХІ століття зусиллями кафедри був організований комп΄ютерний клас потужністю 10 комп΄ютерів, послугами якого користувалися 3 суміжні кафедри. Співробітниками нашої кафедри був проаналізований перший досвід використання цього класу, вибраний оптимальний варіант роботи, намічені подальші шляхи вдосконалення цієї роботи. Протягом усієї своєї історії кафедра брала активну участь у вихованні студентської молоді. У своїх бесідах зі студентами викладачі торкалися тем лікарської деонтології, етики, внутрішньої та зовнішньої політики держави, історії, моралі та інш. Лікувальна справа завжди була одним із пріоритетних напрямків діяльності кафедри. Курація хворих, хірургічні втручання високих рівнів складності, ургентна служба, планова робота в закріплених містах і районах області,термінові виїзди по службі сан авіації, вдосконалення традиційних методів лікування і впровадження нового – такий далеко не повний перелік конкретних форм участі співробітників кафедри в цьому розділі роботи.
Хронологію впровадження нових методів лікування можна представити таким чином: у 60-ті роки минулого століття у повсякденну практику ввійшли: шкірна пластика клаптем «сито», трисуглобова резекція ступні при наслідках поліомієліту, хірургічне лікування природженого вивиху стегна у дітей за Колонна-Заградничеком, операція за Зацепіним при клишоногості, кісткова пластика за Хахутовим при хибних суглобах та інші.
В кінці 60-х у Луганській області з успіхом стартував черезкістковий остеосинтез за Ілізаровим, не маючи серйозних «конкурентів» і в наступні 20-30 років. Паралельно з цим (70-і роки) доволі широко впроваджувались ксенопластика (кісткові гомотрансплантати, капрон, лавсан). Розвивалася хірургія доброякісних пухлин.
